Посиделки на берегу Киевского моря

По зову сердца и души, а также подгоняемые хорошим настроением и попутным ветром, небольшая группа людей из клана knifeclub ранним утром собралась на очередную вылазку. Проведя некоторое совещание был взят курс на север, а именно за дамбу Киевского водохранилища на берег где не ступала нога человека.

Бограч - закарпатський гуляш-суп

Шолом, Хау  або пріветос
Ні ні ні.... 
Доброго дня, шановне панство 
Давно я мав бажання зробити бограча на відкритому вогнищі, але все не було можливості.
Тож аби потренуватись вирішив спробувати вдома, хоча це, як кажуть адепти, і не по-справжньому.
Ну і нехай, мене то й не дуже чіпляє...

Цитата:

Паприка – один з найголовніших інгредієнтів сьогоднішнього бограчу – потрапила в казан ще в 16 столітті. Історія розповідає, як славнозвісний одноокий турецький яничар Юхемджак наказав двом угорським полоненим – священику й кучерові – приготувати вечерю для турецьких солдатів. Поки священик поміщав величезний казан з водою на вогонь, кучер натренованою рукою здер шкуру з ягняти й розрубав тушу на шматки. Священик вкинув м’ясо у воду, додав корені та цибулю, а також досипав у казан величезну кількість якоїсь червоної турецької приправи, яку турки постійно возили з собою.
Яничар покуштував страву і загорлав, мов навіжений:
– Хай сьоме пекло проковтне вас!!!! Скільки паприки додали ви до м’яса?!! – а потім ще довго бігав по табору з висолопленим язиком.
Бограч віддали полоненим, на їхню превелику радість, позаяк турецьке військо навідріз відмовилося його їсти. З тих пір мадяри завжди додавали до бограча дуже багато паприки, аби турки не могли його з’їсти.